Через цей удар в столиці загинуло 34 людини, з яких 5 дітей. Ця трагедія актуалізувала питання укриттів, проблему з якою влада ніяк не може впоратися за весь час повномасштабної війни.
“Нас врятувало Небо”, – так киянка Ольга Дідок описує події 8 липня.
За її словами, вона з дитиною перебувала на вулиці у Святошинському районі столиці, коли почався ракетний обстріл. Жінка спробувала знайти укриття, щоб перечекати повітряну атаку, але двері найближчого будинку, де є підвал і підземний паркінг, були зачинені.
“Весь епіцентр ми пережили, стоячи під воротами місця, яке мало нас врятувати”, – зауважила киянка.
Ми зателефонували за номером телефону уповноваженої особи, який вказаний на воротах паркінгу.
Там повідомили, що цей підземний паркінг за документами не є укриттям і не внесений в фонд цивільного захисту. Доступ до нього є лише у мешканців будинку, які знають спеціальний код.
Це не єдиний випадок, коли захисні споруди в українських містах, які б мали рятувати громадян, є недоступні або перебувають в неналежному стані, або ж взагалі відсутні.
Здавалося б, проблему мали б остаточно вирішити ще рік тому, коли через зачинене укриття в лікарні Деснянського району загинуло дві жінки та дитина.
Тоді питання доступності об’єктів цивільного захисту винесли на рівень президента та Ради нацбезпеки і оборони.
Спроби ВВС Україна з’ясувати, чому проблема досі існує, привели до парадоксального висновку. В беззахисності українців виявилась винувата державна бюрократія.
Посилання на повну статтю – https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cjjwn9615yjo
